Населення Нігерії
Населення Нігерії. Чисельність населення країни 2015 року становила 181,562 млн осіб (8-ме місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність нігерійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 37,64 ‰ (12-те місце у світі), смертність — 12,9 ‰ (18-те місце у світі), природний приріст — 2,45 % (27-ме місце у світі) . Природний рухВідтворенняНароджуваність у Нігерії, станом на 2015 рік, дорівнює 37,64 ‰ (12-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,19 дитини на одну жінку (13-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 15,1 % (станом на 2013 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,3 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2013 рік)[1]. Смертність у Нігерії 2015 року становила 12,9 ‰ (18-те місце у світі)[1]. Природний приріст населення у країні 2015 року становив 2,45 % (27-ме місце у світі)[1]. Вікова структураСередній вік населення Нігерії становить 18,3 року (211-те місце у світі): для чоловіків — 18,2, для жінок — 18,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 53,02 року (213-те місце у світі), для чоловіків — 52 роки, для жінок — 54,1 року[1]. Вікова структура населення Нігерії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Шлюбність — розлучуваністьСередній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 26,9 року, жінки — 19,3 року, загалом — 23,1 року (дані за 2008 рік)[2]. РозселенняГустота населення країни 2015 року становила 200 осіб/км² (64-те місце у світі)[1]. УрбанізаціяНігерія середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 47,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,66 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Головні міста держави: Лагос — 13,123 млн осіб, Кано — 3,587 млн осіб, Ібадан — 3,16 млн осіб, Абуджа (столиця) — 2,44 млн осіб, Порт-Харкот — 2,343 млн осіб, Бенін-Сіті — 1,496 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
МіграціїРічний рівень еміграції 2015 року становив 0,22 ‰ (121-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Біженці й вимушені переселенціСтаном на 2016 рік у країні налічується 2,241 млн внутрішньо переміщених осіб, через терор угруповання Боко-Харам на півночі, ісламсько-християнськими сутичками в центральній частині, повіді, падіж худоби, виснаження природних ресурсів[1]. Нігерія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3]. Расово-етнічний складГоловні етноси країни: хауса і фульбе — 29 %, йоруба — 21 %, ігбо — 18 %, іджо — 10 %, канурі — 4 %, ібібіо — 3,5 %, тів — 2,5 %, загалом більше 250 народів і народностей[1]. Українська діаспораМовиОфіційна мова[4]: англійська. Інші поширені мови: хауса, йоруба, ігбо, фульфульде та ще більше ніж 500 дрібних мов і діалектів.. РелігіїГоловні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 50 %, християнство — 40 %, місцеві вірування — 10 % (станом на 2015 рік)[1]. ОсвітаРівень письменності 2015 року становив 59,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 69,2 % — серед чоловіків, 49,7 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Охорона здоров'яЗабезпеченість лікарями в країні на рівні 0,41 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,7 % ВВП країни (109-те місце у світі)[1]. Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 72,7 ‰ (10-те місце у світі); хлопчиків — 77,55 ‰, дівчаток — 67,55 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 814 випадків на 100 тис. народжень (11-те місце у світі)[1]. Нігерія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO). ЗахворюванняПотенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, малярія, гарячка денге, жовта гарячка, лептоспіроз, шистосомози, менінгококовий менінгіт, гарячка Ласса, сказ (станом на 2016 рік)[1]. 2014 року зареєстровано 3,39 млн хворих на СНІД (2-ге місце в світі), це 3,17 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (20-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 174,3 тис. осіб (1-ше місце у світі)[1]. Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 9,7 % (146-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 19,8 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань. СанітаріяДоступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 80,8 % населення в містах і 57,3 % в сільській місцевості; загалом 68,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 32,8 %, в сільській місцевості — 25,4 %, загалом по країні — 29 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 13,11 км³ на рік, або 89,21 тонни на одного мешканця на рік: з яких 31 % припадає на побутові, 15 % — на промислові, 54 % — на сільськогосподарські потреби[1]. Соціально-економічне становищеСпіввідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 87,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 82,6 %; частка осіб похилого віку — 5,1 %, або 19,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 70 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,8 %, верхній дециль — 38,2 % (станом на 2010 рік)[1]. Станом на 2013 рік у країні 95,5 млн осіб не мало доступу до електромереж; 45 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 55 %, у сільській місцевості — 37 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 86,138 млн унікальних інтернет-користувачів (9-те місце у світі), що становило 47,4 % загальної кількості населення країни[1]. Трудові ресурсиЗагальні трудові ресурси 2015 року становили 57,46 млн осіб (11-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 70 %; промисловість і будівництво — 10 %; сфера послуг — 20 % (станом на 1999 рік)[1]. 11,396 млн дітей у віці від 5 до 14 років (29 % загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2011 року дорівнювало 23,9 % працездатного населення, 2007 року — 4,9 % (177-ме місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 8,1 %[1]. КриміналНаркотикиЗначна транзитна країна для наркотрафіку героїну і кокаїну на ринки Європи, Східної Азії та Північної Америки; значний споживач амфетамінів; великий міжнародний центр відмивання грошей, що підживлюється масованою корупцією й кримінальною активністю; уряд Нігерії запровадив ряд законодавчих актів, спрямованих на боротьбу з цим ганебним явищем, що дозволило виключити її з чорного списку ФАТФ 2006 року[1]. Торгівля людьмиЗгідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Нігерії докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].
Гендерний станСтатеве співвідношення (оцінка 2015 року):
Демографічні дослідження
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Переписи
Див. такожПримітки
ЛітератураУкраїнською
Російською
Посилання
|