Населення Великої Британії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність	67,081,234 осіб
Густота	270 особи/км²
Коефіцієнт міграції	3,59 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲0,54 %
Народжуваність	29383929,98 ‰
Фертильність	1,61 дітей на 1 жінку
Смертність	9,07 ‰
Смертність немовлят	3,82 ‰
Вікова структура
• до 14 років	17,6 %
• 15–64 років	63,9 %
• старіші за 65 років	18,5 %
Середня тривалість життя	81,94 року
• чоловіків	79,95 року
• жінок	84,04 року
Статева структура
загалом	0,99 чол./жін.
при народженні	1,05 чол./жін.
до 15 років	1,05 чол./жін.
15–64 років	0,98 чол./жін.
після 65 років	0,73 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	британці
Найбільший етнос	англійці
Нацменшини	шотландці, валлійці, ірландці, африканці, індійці, пакистанці, бангладещці, китайці
Мови
Офіційна	англійська
Також у побуті	шотландська, валлійська, ірландська

Населення Великої Британії. Чисельність населення країни 2015 року становила 64,088 млн осіб (23-тє місце у світі)^[1]. Чисельність британців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,17 ‰ (161-ше місце у світі і 3-тє в Європейському союзі після Німеччини та Франції), смертність — 9,35 ‰ (60-те місце у світі), природний приріст — 0,54 % (155-те місце у світі).

Населення Великої Британії складається, переважно, з білих британців. Перебуваючи недалеко від континентальної Європи, країни, які лягли в основу Сполученого Королівства, були схильні до багатьох вторгнень та міграцій, особливо зі Скандинавії і континенту, в тому числі Римська окупація протягом кількох століть. Вважається, що британський народ сформувався переважно з різних етнічних груп, які оселилися там до XI століття: докельтської, кельтської, англосаксонської, вікінгської і норманської. Тим не менш, генетик Стівен Оппенгеймер проводив великі дослідження на Британських островах і встановив, що кельти та англосаксонці мають незначний вплив, при цьому більшість британців етнічно беруть корені від іберійської міграції давнього палеоліту (15 тис. років тому), залишки тогочасного населення представлені басками^[2][3].

Народжуваність у Великій Британії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,17 ‰ (161-ше місце у світі)^[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,89 дитини на одну жінку (140-ве місце у світі)^[1]. Рівень застосування контрацепції 84 % (станом на 2009 рік)^[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,1 року (оцінка на 2012 рік лише для Англії та Вельсу)^[1].

Смертність у Великій Британії 2015 року становила 9,35 ‰ (60-те місце у світі)^[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,54 ‰ (155-те місце у світі)^[1][4].

Середній вік населення Великої Британії становить 40,5 року (42-ге місце у світі): для чоловіків — 39,3, для жінок — 41,7 року^[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,54 року (33-тє місце у світі), для чоловіків — 78,37 року, для жінок — 82,83 року^[1].

Вікова структура населення Великої Британії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

• діти віком до 14 років — 17,37 % (5 706 871 чоловік, 5 424 654 жінки);
• молодь віком 15—24 роки — 12,41 % (4 060 480 чоловіків, 3 891 261 жінки);
• дорослі віком 25—54 роки — 40,91 % (13 344 087 чоловіків, 12 873 234 жінки);
• особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,58 % (3 675 565 чоловіків, 3 746 483 жінки);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 17,73 % (5 086 919 чоловіків, 6 278 667 жінок)^[1].

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,3; коефіцієнт розлучуваності — 2,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 47 (дані за 2009 рік)^[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33,1 року, жінки — 30 року, загалом — 31,6 року (дані за 2010 рік)^[6].

Густота населення країни 2015 року становила 267,5 особи/км² (51-ше місце у світі)^[1][4]. Центральне ядро розміщення населення країни припадає на столичний регіон Лондона, центральну Англію (Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль), шотландський Лоуленд (між Глазго і Единбургом), південний Уельс (Кардіфф), східну частину Північної Ірландії (Белфаст). Густота населення Великого Лондона становить трохи більше 5200 осіб/км²^[7].

Велика Британія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 82,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,88 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[1]. У Великій Британії загалом налічується 11 міських агломерацій, населення яких перевищує 500 тис. жителів.

Головні міста держави: Лондон (столиця) — 10,313 млн осіб, Манчестер — 2,646 млн осіб, Бірмінгем — 2,515 млн осіб, Глазго — 1,223 млн осіб, Саутгемптон — Портсмут — 882,0 тис. осіб, Ліверпуль — 870,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)^[1].

п о р Найбільші міста Великої Британії Англія та Уельс — дані перепису 2011 року; Шотландія — оцінка 2012 року; Північна Ірландія — перепис 2001 року.[8]
	№	Назва	Регіон	Населення	№	Назва	Регіон	Населення
Лондон Манчестер	1	Лондон	Великий Лондон	9 787 426	11	Бристоль	Південно-Західна Англія	617 280	Бірмінгем Лідс
	2	Манчестер	Північно-Західна Англія	2 553 379	12	Лестер	Східний Мідленд	508 916
	3	Бірмінгем	Західний Мідленд	2 440 986	13	Единбург	Шотландія	488 610
	4	Лідс	Йоркшир і Гамбер	1 777 934	14	Белфаст	Північна Ірландія	483 418
	5	Глазго	Шотландія	1 199 629	15	Брайтон	Південно-Східна Англія	474 485
	6	Ліверпуль	Північно-Західна Англія	864 122	16	Борнмут	Південно-Західна Англія	466 266
	7	Саутгемптон	Південно-Східна Англія	855 569	17	Кардіфф	Уельс	390 214
	8	Ньюкасл-апон-Тайн	Північно-Східна Англія	774 891	18	Мідлсбро	Йоркшир і Гамбер	376 633
	9	Ноттінгем	Східний Мідленд	729 977	19	Сток-он-Трент	Західний Мідленд	372 775
	10	Шеффілд	Йоркшир і Гамбер	685 368	20	Ковентрі	Західний Мідленд	359 262

Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,54 ‰ (40-ве місце у світі)^[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

• 
  Країни походження мігрантів, квітень 2007 — березень 2008
• 
  Країни народження іноземців, квітень 2007 — березень 2008

У 2022 році сальдо міграції Великої Британції становило понад 600 тисяч, із яких 100% складають мігранти з поза меж ЄС^[9].

Станом на 2015 рік, у країні постійно перебуває 12,38 тис. біженців з Еритреї, 12,8 тис. з Ірану, 9,05 тис. із Зімбабве, 9,35 тис. з Афганістану, 6,9 тис. із Сомалі, 6,1 тис. з Пакистану, 5,29 тис. із Шрі-Ланки, 6,07 тис. із Судану, 6,49 тис. із Сирії^[1].

У країні мешкає 41 особа без громадянства^[1].

Велика Британія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)^[10].

Головні етноси країни: білі — 87,2 %, негри (африканці, негри Карибського регіону) — 3 %, індійці — 2,3 %, пакистанці — 1,9 %, мішаного походження — 2 %, інші — 3,7 % населення (оціночні дані за 2011 рік)^[1].

Станом на 2021 рік білі британці і досі складають абсолютну більшість населення, проте протягом останніх десятиліть завдяки міграційній політиці їхня частка стрімко зменшується^[12]. Так, за переписом населення 2001 року вони складали 87% населення Англії^[13], 2011 року – 79%^[13], а 2021-го – усього 73%^[14]. У Вельсі динаміка подібна: 96%, 93% і 90% відповідно. Ба більше, зменшується також і чисельність білих британців.

У 2010 році демограф Девід Коулман опублікував дослідження, у ході якого він прогнозує майбутній демографічний спад білих британців у Британії, вказуючи, що вони стануть меншиною у Бірмінгемі та Лондоні протягом 2020-х років^[15]. Він також підрахував, що приблизно з 2056 по 2066 рік тенденція до зменшення частки білого населення призведе до того, що у Великій Британії білі стануть меншиною^[16]. Ним було розглянуто декілька сценаріїв. За одним із них, якщо іміграція складатиме до 254 тисяч осіб на рік, а еміграція білих британців – 74 тисяч осіб на рік, до 2051 року білі британці зменшаться до 59% від загальної кількості населення, інші білі становитимуть 10%, а небілі – 31% населення. До 2066 року це неминуче призведе до того, що білі британці стануть меншиною. Проте динаміка міграції небілого населення, яка була актуальною на момент проведення та публікації дослідження, тільки посилилася: так, у 2022 році сальдо міграції становило понад 600 тисяч, з яких 100% складають мігранти з країн поза межами ЄС^[9].

Такі прогнози розділяє демограф із Оксфордського університету Пол Морланд, який також бачить причину зменшення долі білих британців у міграційній політиці британського уряду^[17].

Офіційна мова^[18]: англійська. Інші поширені мови: шотландська — володіє 30 % населення Шотландії, гельська — 60 тис. носіїв у Шотландії, валлійська — 20 % населення Уельсу, ірландська — 10 % населення Північної Ірландії, корнська — 2-3 тис. носіїв у Корнуолі (оцінка 2012 року). У Північній Ірландії найпоширенішою мовою є англійська. У Північному та Західному Уельсі валлійська вельми поширена як перша мова, але в набагато меншій мірі, ніж англійська домінує на південному сході країни.

Велика Британія, як член Ради Європи, 2 березня 2000 року підписала і ратифікувала 27 березня 2001 року Європейську хартію регіональних мов (набула чинності 1 липня 2001 року). Регіональними мовами визнані: корнська, менська, ірландська, шотландська (у Шотландії і Північній Ірландії (ольстерський діалект), валлійська (в Уельсі), гельська^[19].

Переважна більшість населення не має релігійної ідентичності^[20]. Решта відносять себе до таких релігій та конфесій: християнство (англіканство, римо-католицтво, пресвітеріанство, методизм) — 35,6 %, іслам — 6,7 %, індуїзм — 1,7 %^[21], інші — 3,6 %, не визначились — 2,1 %. Церква Англії та Церква Шотландії виконують функцію національних церков у своїх країнах.

Сполучене Королівство відрізняється надзвичайно високим рівнем грамотності. Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 6,7 % ВВП країни, станом на 2013 рік (36-те місце у світі)^[1]. Середня тривалість освіти становить 18 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік). У Британській імперії загальна освіта первинного рівня була запроваджена ще 1870 року, середнього — 1900 року. Батьки зобов'язані забезпечити дітям здобуття освіти у віці від 5 до 16, і можуть продовжити навчання безкоштовно у вигляді професійної підготовки або продовження навчання до 18 років. Близько 40 % британських учнів йдуть здобувати вищу освіту (18+).

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,81 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)^[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)^[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,1 % ВВП країни (30-те місце у світі)^[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,38 ‰ (187-ме місце у світі); хлопчиків — 4,8 ‰, дівчаток — 3,95 ‰^[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 9 випадків на 100 тис. народжень (148-ме місце у світі)^[1].

Велика Британія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

2012 року було зареєстровано 126,7 тис. хворих на СНІД (36-те місце у світі), це 0,33 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (81-ше місце у світі)^[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 600 осіб (82-ге місце у світі)^[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 29,8 % (43-тє місце у світі)^[1].

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни^[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,1 %, в сільській місцевості — 99,6 %, загалом по країні — 99,2 % (станом на 2015 рік)^[1]. Споживання прісної води, станом на 2008 рік, дорівнює 13,03 км³ на рік, або 213,2 тонни на одного мешканця на рік: з яких 58 % припадає на побутові, 33 % — на промислові, 9 % — на сільськогосподарські потреби^[1].

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 55,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 27,6 %; частка осіб похилого віку — 27,6 %, або 3,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера^[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 15 % населення країни^[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 31,1 % (станом на 2012 рік)^[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж^[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 58,961 млн унікальних інтернет-користувачів (10-те місце у світі), що становило 92 % загальної кількості населення країни^[1].

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 32,94 млн осіб (19-те місце у світі)^[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,3 %; промисловість і будівництво — 15,2 %; сфера послуг — 83,5 % (станом на 2014 рік)^[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,4 % працездатного населення, 2014 року — 6,2 % (58-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 16,9 %, серед юнаків — 18,9 %, серед дівчат — 14,8 % (52-ге місце у світі)^[1].

Незначне виробництво синтетичних наркотиків та їх прекурсорів. Великий споживач південно-східноазійського героїну, латиноамериканського кокаїну, синтетичних наркотиків. Важливий центр відмивання грошей^[1]. Уряд Великої Британії не докладає зусиль в боротьбі з такими явищами, як примусова праця, сексуальна експлуатація, незаконна торгівля внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня^[22][23].

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Великої Британії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня^[22][23].

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25—54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55—64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[1].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

• .

• Білі британці
• Англійці
• Шотландці
• Валлійці
• Ірландці у Великій Британії
• Населення Ірландії
• Населення Землі
• Населення Європи
• Населення Європейського Союзу

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

• (рос.) Великобритания // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Великобритания // Страны и народы. Зарубежная Европа. Западная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Урланис Б. Ц. Рост населения в Европе (опыт исчисления). — М. : ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. — 436 с.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Великої Британії

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory. The United Kingdom : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Великої Британії.
• At a glance: The United Kingdom. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Великої Британії.
• The United Kingdom. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Великої Британії.
• The United Kingdom. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Великої Британії від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in EU‎ : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.